December 29th, 2014

Just me.

Спочатку хотіла в Лялічковий холівар дописати...

По следам сообщения о том, как люди сначала ищут себе кумира, а потом разочаровываются.

Оригинал взят у podyh_vitru в Спочатку хотіла в Лялічковий холівар дописати...
... але так і не зрозуміла, з якою метою пост писався. Насправді корисні коменти автор поста ігнорує. Реакція є на запитання модератора, явні зауваження або обвинувачення і ще на кілька коментарів, які б я не назвала значущими. Тому навряд чи їй мої роздуми будуть корисними. Для когось, хто колись читатиме, там і так багато корисного написали, в тім числі і те, з чим я дуже погоджуюся.
А от собі для пам"яті...

В момент вибору стратегії або формування переконання добре би аргументувати собі, чому саме цю стратегію поведінки обираєш. І бажано вагомо. Наприклад: "Я не даю дитині солодкого, бо знаю, що воно не корисне для її зубів. Я читала дослідження на цю тему. Багато досліджень різних авторів з різним ставленням до життя. Всі вони, не дивлячись на те, що суперечать одне одному в інших питаннях, явно свідчать про те, що цукор - зло". Інтуїтивні аргументи теж можна вважати вагомими, особливо якщо інтуїчить мама.
Аргумент "Я не даю, бо Люся-Маша-Катя не дає" або "Як же я не дам, якщо всі дають?" - не вагомий, бо ми не знаємо, чим керуються люди, яких ми в даному випадку наслідуємо, і що для них є норма. Таким чином, рано чи пізно нас чекає наслідок, якого ми не чекали або який для нас є неприйнятним.
[Яскравий приклад із власного досвіду]Друга моя вагітність співпала із першою вагітністю моєї сусідки. Вона постійно розпитувала про те, як я ростила Андрія і як планую організовувати життя з другою дитиною. Тоді сплила тема про СС і про годування на вимогу, і про інші аспекти ГВ. Їй усі ці ідеї дуже сподобалися, бо вона вирішила, що це значно простіше. Для мене так і було. А для неї виявилося дуже складно. (Я не можу сказати складніше, ніж ШВ, окремий сон і т.д., бо вона не мала можливості порівняти. Підозрюю, що і другий варіант її б не влаштував, хоча вона впевнена в протилежному.) І жінка прийшла до мене з претензіями з приводу того, що я дуже ускладнила їй життя і хай я їй тепер пораджу, як завернути ГВ. (Хоча, насправді, я точно пам"ятаю, що я не те що не агітувала за ГВ, а навіть не давала порад. Просто відповідала на її питання про життя із немовлям. Ну, і про звертання ГВ - який з мене порадник?)
Ще в момент вибору важливо розставити пріоритети і розуміти, з якою метою все відбувається. Так усвідомлюєш, що і для чого робиш. І не зіб"єшся з толку, коли раптом комусь позаздриш, мовляв, як їм легко живеться із їхньою, інакшою, стратегією.

Коли стратегія вибрана - слідуємо їй щиро, чесно і впевнено, намагаючися зробити максимум із того, що можемо і аналізуючи наслідки прямо по ходу слідування. Так само щиро радіємо позитивним плодам наших дій. Так само щиро намагаємося визнавати мінуси стратегії щодо конкретного нашого випадку (Бо, зазвичай, стратегії - на то й стратегії, що вони дуже узагальнені. Коли намагаєшся їх втілити - рідко обходиться без коригування під свою ситуацію) і гнучко вносимо необхідні зміни (це вже тактика виходить :)).

З часом навіть може виявитися, що вибрана стратегія була помилковою, або просто вичерпала себе і більше не підходить, або змінилися пріоритети чи мета. Тоді робимо відповідні висновки і обираємо новий напрям руху.

Ну, і головне - пам"ятати, що може виявитися, що ми зробили все і навіть більше - а воно все геть не так вийшло, як хотілося, планувалося і бачилося. Часом все набагато краще. Часом - все здається просто жахливим. І це добре би навчитися приймати, і враховувати в подальшому, і намагатися радіти результату - навіть якщо він, на перший погляд, плачевний.


Зараз для мене це очевидні речі. Але я дуже чітко пам"ятаю себе в момент, коли я відкривала все, що вище написала. Для мене це був розрив шаблона. Бо до того я діяла через послух авторитетів (так каже мама чи консультант по ГВ, чи лікар, тощо) або через інтуїцію і спостережливість - це коли явно не погоджувалася з авторитетами, і це було вже краще, але ще не так свідомо, як тепер, бо і тоді я намагалася знайти авторитет - просто інший, той, що підтвердив би мої відчуття (до речі, по-моєму, саме це і робить ТС в своєму пості в Лялечці).
А останній пункт - це те, що я намагаюся осягнути зараз. Із змінним успіхом:)
мы такие, Да

Отказы

Не думала, что третий грудничковый меня сможет удивить, ан нет. Младшему сыну 7 месяцев, и я просто вешаюсь от бесконечных отказов от груди. Постоянно - вернее, стабильно - он отказывается от груди. Классически, с криками, выгибанием, не берет ни лежа, ни сидя, ни в слинге, ни на фитболе - никак. Я смертельно устала от его выкрутасов. Почему появляются отказы? Что я делаю не так??? Вот еще один отказ, очередной, бессонная ночь, орущий ребенок, не берущий грудь. Старшая дочка отлучилась в 3 года, средний сын - в 2.10, а тут за 7 месяцев столько проблем и нервов, сколько не было за все 6 предыдущих гв-лет.
Почему появляются отказы от груди? Что делать-то?

дневной сон меня уже достал

Девочки, у кого такое было? Нам почти год и восемь месяцев, прикладываемся довольно часто, во время дневного сна в последнее время спим только полчаса, потом с титькой во рту можем еще час или полтора подремать
Понимаю, что это вошло в привычку уже. Что делать? Не давать грудь во вреия сна? Пусть спит полчаса и все? Может перестанет требовать грудь, если не буду больше во сне давать? Всем спасибо за советы и комменты.
ганеша

Ребенок контактировал с больным энтеровирусом (возможно)

Вчера были у родственников. Сегодня они сказали, что возможно у одного из них энтеровирус (из симптомов - кашель, жидкий стул и небольшое повышение температуры, к врачу не обращались и, скорее всего не будут...). Ребенок активно не общался, но был в одной комнате. У ребенка самого с прошлой среды небольшой насморк и кашель (от соплей).
Если у родственника действительно энтеровирус, можно ли как-то сейчас подстраховать ребенка? Всякие анафероны не употребляем. Ребенку 1,4.

АПД. Специфическая профилактика энтеровирусной инфекции не разработана.
Видимо, ничего, тогда... Самой бы не заболеть.